Антикризис Сообщить новость
Банки | Горно-металургический комплекс | Экономика | Изменения в законодательстве | Политика | Безработица | Недвижимость | Налоги | Киев | Авто | Здоровье |

Ничтожная сделка: Приложение 1б
Налоги • Бизнес • Украина

21.12.2009 16:08   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ
від 06.07.2009 р. N 982/13/13-09

Адміністративним судам України

Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби
(за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)

У порядку інформації та для врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби надсилається огляд відповідної судової практики Вищого адміністративного суду України.
1. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Г" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Постановою місцевого суду від 26 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 жовтня 2006 року, в позові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими товариству з обмеженою відповідальністю "Г" визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, відмовлено з тих підстав, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що позивач ще до укладання з товариством з обмеженою відповідальністю "Т" договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, результатом виконання якого став продаж продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Б", мав тривалі господарські відносини з цим покупцем, а відтак, поставка та оплата вартості продукції між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б", згідно з видатковими накладними і платіжними дорученнями, здійснювалася не на виконання договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, а на виконання договорів купівлі-продажу продукції, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б". Оцінивши їх суди дійшли висновку, що витрати позивача на оплату консультаційних та маркетингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту за II та IV квартали 2004 року.
За результатом перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Вищий адміністративний суд України залишив оскаржувані рішення без змін, висловивши нижченаведену позицію.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про порушення товариством пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу валових витрат II та IV кварталів 2004 року та податкового кредиту за червень і грудень 2004 року витрат, у тому числі з податку на додану вартість, з оплати консультаційних та маркетингових послуг на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т" за договором від 10 травня 2004 року N 27/05, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що понесення позивачем указаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, оскільки господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Б" не є наслідком маркетингових досліджень товариства з обмеженою відповідальністю "Т", а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов'язань за договорами купівлі-продажу продукції.
Обґрунтовуючи довід про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), звітами про виконану роботу та податковими накладними, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання консультаційних та маркетингових послуг у товариства з обмеженою відповідальністю "Т" у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів.
Як вбачається з висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, указана вимога процесуального закону судами була дотримана, оскільки суди на підставі договорів купівлі-продажу продукції, видаткових накладних, платіжних доручень між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б" встановили, що на момент укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Т" договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, результатом якого повинно було стати виявлення нового, відмінного від існуючих покупців продукції товариства з обмеженою відповідальністю "Г", а фактично стало знаходження такого покупця, як товариство з обмеженою відповідальністю "Б", позивач вже мав тривалі відносини з вказаним покупцем.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
2. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У лютому 2006 року державна податкова інспекція звернулася до місцевого суду з позовом до приватного підприємства "М" та приватного підприємства "Т" про визнання господарського зобов'язання нечинним.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки угода, укладена між відповідачами у справі, спрямована на приховування від оподаткування доходів, то господарське зобов'язання за вказаною угодою підлягає визнанню нечинним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Постановою місцевого суду від 4 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 11 липня 2006 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним господарське зобов'язання за угодою від 1 січня 2004 року, укладеною між приватним підприємством "М" та приватним підприємством "Т".
Вищий адміністративний суд України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, скасував ухвалені судові рішення із закриттям провадження у справі з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством "М" за період з 1 жовтня 2002 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт.
Перевіркою встановлено факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості транспортно-експедиційних послуг за угодою від 1 січня 2004 року, укладеною між відповідачами у справі. Підставою для формування валових витрат стали дані актів виконаних робіт та дані податкових накладних.
Згідно з умовами угоди від 1 січня 2004 року перевізник - приватне підприємство "Т" надає замовнику - приватному підприємству "М" транспортно-експедиційні послуги згідно з його заявкою, а замовник здійснює оплату послуг перевізника у безготівковій формі. Згідно з пунктом 6.1 цієї угоди у своїй діяльності сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, докази, які б підтверджували фактичне отримання приватним підприємством "М" транспортно-експедиційних послуг від приватного підприємства "Т" на суму, яка зазначена в актах виконаних робіт, відсутні. Зокрема, не підтверджується те, що перевізник - приватне підприємство "Т" надавав замовнику - приватному підприємству "М" транспортний засіб для перевезення вантажів за маршрутом замовника, що перевізник доставляв вантаж за справним пломбуванням та маркуванням за місцем призначення і передавав його уповноваженій на отримання особі із фіксуванням у товарно-транспортних накладних. Надані приватним підприємством "М" суду копії товарно-транспортних накладних, які виписані відкритим акціонерним товариством "Л" на користь приватного підприємства "М", не містять жодної інформації на підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг із боку приватного підприємства "Т", а також не дозволяють зробити висновок, що ці товарно-транспортні накладні стосуються транспортно-експедиційних послуг за угодою від 1 січня 2004 року, укладеною між приватним підприємством "Т" та приватним підприємством "М".
Відповідно до пункту 2.2 акта перевірки на момент проведення перевірки розрахунки за транспортно-експедиційні послуги не проведено. Відповідачами не представлені і в матеріалах справи відсутні докази здійснення перерахування коштів у безготівковій формі на адресу приватного підприємства "Т" згідно з пунктом 4 угоди.
Крім того, податковим органом проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством "Т". За результатами перевірки приватному підприємству "Т" визначено податкове зобов'язання за непрямими методами з податку на додану вартість, яке є узгодженим.
Органами податкової міліції порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків службовими особами приватного підприємства "Т" у 2003 році та першому півріччі 2004 року.
Звертаючись до місцевого суду з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання, державна податкова інспекція на обґрунтування позовних вимог посилалася на статті 207, 208 Господарського кодексу України та просила визнати недійсним вищевказане господарське зобов'язання. При цьому вимоги щодо застосування судом наслідків, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, податковим органом не заявлялися, оскільки спірне господарське зобов'язання фактично не виконувалося.
Правильно встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій, разом із тим, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання господарського зобов'язання недійсним, не врахували, що зазначені норми матеріального права (статті 207, 208 Господарського кодексу України) слід застосовувати, виходячи з того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в частині другій статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.


В. о. Голови Вищого
адміністративного суду України

М. Сірош



Добавить комментарий     Юридическая консультация т.(067)463-09-83    

Налоги
Оставьте свое мнение об этой статье
(Комментарии, содержащие нецензурную лексику, хамские, шовинистические, разжигающие межнациональную рознь, содержащие призывы к насилию и беспорядкам, будут удалены.)
Комментарий:
Оценка: 0   1    2    3    4   5
Ваше имя:
Ваш е-mail
Ваш е-mail:




Адвокаты в Киеве. т. (044) 332-38-46

Новости: Украина Мир    rss
Материалы по теме
НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС ПОМОЖЕТ БАНКАМ АБСОЛЮТНО ЗАКОННО ИЗБЕГАТЬ НАЛОГОВ   29.06.2011 13:25
Упрощенцам-единщикам создали правила игры   16.06.2011 15:50
Иногда очень важно, с какой стороны твое первое место...   31.05.2011 11:02
ПОЧЕМУ НЕ БЕРУТ НА РАБОТУ ''ТЕХ, КОМУ ЗА 50''   10.02.2011 15:59
Доступное жилье: киевские художники построили дома из отходов   20.01.2011 15:51
Последние новости раздела
Упрощенцам-единщикам создали правила игры   16.06.2011 15:50
Заполнение налоговой декларации: что и как туда вносить, а что не стоит…   19.03.2010 11:01
Нюансы негосударственного пенсионного обеспечения в Украине   02.02.2010 18:26
Атака депутатов на безлимитный Интернет и не только   23.12.2009 13:43
Ничтожные сделки: приложение 3б   22.12.2009 12:38

Последние новости
НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС ПОМОЖЕТ БАНКАМ АБСОЛЮТНО ЗАКОННО ИЗБЕГАТЬ НАЛОГОВ   29.06.2011 13:25
Упрощенцам-единщикам создали правила игры   16.06.2011 15:50
Иногда очень важно, с какой стороны твое первое место...   31.05.2011 11:02
УЧЕНЫЕ РАССЕКРЕТИЛИ ГЕН ВСЕВЛАСТИЯ. НАЙДИТЕ СЕБЯ В ЦЕПОЧКЕ ВЛАСТИ.   16.02.2011 15:15
ПОЧЕМУ НЕ БЕРУТ НА РАБОТУ ''ТЕХ, КОМУ ЗА 50''   10.02.2011 15:59





Добавить свой антикризисный рецепт

Кулинарные рецепты

Бизнес | Юридическая консультация | Газовое противостояние | Инфляция | Безопасность |
© Антикризис 2008.
Перепечатка и любое воспроизведение материалов сайта возможны лишь с разрешения редакции
с непременным использованием активной ссылки вида Антикризис.
При цитировании информации в интернете обязательно указание сайта www.krizis-ua.net в качестве источника.
Обратная связь

разработка © Ирина Плугатарь, 2008.

Rambler's Top100 Украина онлайн